Аргументи голови Федеральної резервної системи Кевіна Уорша про те, що ШІ стане потужною дезінфляційною силою, повністю суперечать поточній макроекономічній статистиці. Такого висновку дійшли аналітики BCA Researc.

Уорш порівнює поточну ситуацію з діями Алана Грінспена в 1996–1998 роках, який стримував підвищення ставок, розраховуючи на зростання продуктивності. Однак у BCA називають це історичне порівняння некоректним. Головною причиною дезінфляції кінця 90-х став обвал цін на нафту до 11 доларів за барель, а також зниження вартості металів та сільгосппродукції, а не технологічний ривок. Крім того, власні оцінки ФРС за рівнем безробіття NAIRU у той період були завищені, що просто маскувало реальний інфляційний тиск.

Нинішній бум інвестицій у ШІ, навпаки, активно розганяє інфляцію. У першому кварталі 2026 року капітальні витрати американських технологічних компаній досягли 4,9% ВВП, перевищивши історичний пік епохи доткомів 2000 року. Дефіцит обладнання, зростання цін на електроенергію та подорожчання чіпів пам'яті вже почали безпосередньо перекладатись у роздрібні ціни споживчої електроніки.

Додатковий тиск створює ефект багатства. За даними ФРС, американські домогосподарства накопичили в акціях 75 трильйонів доларів, що становить 230% ВВП проти 130% на піку інтернет-бульбашки 2000 року. Норма особистих заощаджень американців впала до 2,6%, що набагато нижче за середній показник 2019 року в 7,3%. Це підтримує високі споживчі витрати всупереч тому, що реальні доходи населення з квітня 2025 року скоротилися на 1,1%.

З теоретичного погляду логіка Уорша також вразлива. Використовуючи модель зростання Солоу, економісти BCA стверджують, що прискорення продуктивності, короткий цикл амортизації ШІ-активів (від 3 до 5 років проти стандартних 11 років для нежитлових основних фондів) та зростання частки капіталу в доходах вказують на неминуче підвищення рівноважної реальної процентної ставки, а не її зниження.

Поки Кевін Уорш обіцяє у своїх колонках для Wall Street Journal, що ШІ переможе інфляцію, ринок свопів на CPI прогнозує її збереження вище за цільовий рівень ФРС у 2% як мінімум протягом найближчих двох років. В BCA бачать лише два малоймовірні сценарії, за яких ШІ міг би знизити ставки: раптове згортання ШІ-витрат або катастрофічна майнова нерівність, яка підняла б загальну норму заощаджень за рахунок багатих.